про запахи

я знаю, як пахне метал. цей запах в'ївся в мою пам'ять в дитинстві і конкурує там із запахом тьотіного борщу. запах металу - це моє розуміння мужчини, мистецтва і самотності.

коли я намагаюся вписати цей запах в літери, з мого досвіду зникають років 25 життя, я досі сиджу на старому дивані в ковальні і розглядаю ескізи, поки стукає молот чи шкварчить зварка.

в києві я нечасто згадую його, бо навмисно не шукаю. буває так, що він зустрічається випадково і вириває мене з метушливої повсякденності.

в той день я не уявляла, що зустрінуся з ним в публічному просторі - в натовпі сп'янілих і захопливих людей, серед декоративного мотлоху глечик-горщик-вазочка, серед галасу і цифроклацання фотоапаратів... я не думала, що так прискіпливо розглядатиму кожну прошву між детальками, сподіваючись відчути їх запах.

тоді я уявила, як воно - сидіти самому в майстерні і складати із металевих частин неметалеве ціле: варити по шматку гриву коням, м'язи воїнам, і гойдалочку пегасику. я уявила, як пахнуть руки людини, яка творить пластичність із суцільної стійкості. тоді до мене і прийшов цей запах. і мені згадалася ковальня, старий диван, і стоси ескізів.