Rammstein і не лише

якби це сталося 10 років тому, мені би розірвало мозгі. зараз якось спокійніше – але я все одно майже не говорю, не повертаю шию, кульгаю і в голові гудить.
РАМШТАЙН – це А ХЄ РЄН НЕ шоу!
містичний вихід, трирівнева сцена, все вивергає вогонь, вибухає, мриготить, рухається, тече, волає, гупає! захопили мене в полон штук сорок пластикових младєнцев, які повісилися над сценою і в кульмінації композиції вибухнули! і ще – просто жиииир: ангельські крила, які палають пекельними вогнями, від яких обличчя горить!
короче, все було просто супер, якби не одне НО. це завжди блядське НО, таке українське (і да прастят міня українофіли) блядське НО:
організація цього – це ж просто жесть жестяна!!!
1. виставковий центр на броварському – скоріше за все єдине приміщення, яке може прийняти таке шоу з огляду на пожежну безпеку. але воно ВЗАГАЛІ не розраховано на таку кількість людей і головне – ніхто не збирався це розраховувати!!! на площі біля входу серед кучугур снігу і льоду стояла ахєрєнна толпа людей, бо пропускали лише через дві двері – одна для сектору 1, друга для сектору 2. і нє єбьот, що в кожному секторі по кілька тисяч людей. спочатку я навіть подумала, що так треба для безпеки. як виявилось потім – в організаторів є лише два прилади на перевірку квитків, тому і дверей відкрито дві. а пронести можна хоч ядерну бомбу – ніхто нікого не перевіряє.
2. гардероб – замість того, щоб обладнати його в фойє, він стоїть прямо на площадці неподалік від фанзони. щоб здати речі – треба заплатити 10 (!) грн. (і це при тому, що мій квиток вже коштує 700)
3. люди. наші прекрасно чудесні люди! які стрибають мені на голову, і це при тому, що буквально за пару метрів – поле вільного місця! які курять тобі в обличчя! які бикують, бо прийшли погоцать з тьоламі! які подіставали свої кончені мобільні і весь концерт стояли з піднятими руками, щоб засняти його в хєровій якості і показати корєшам: сатрі, чєл, ето рамштайн і я там бил, бля!
4. звук. припаскудний – як з жестяної банки. бо ти і є в жестяній банці. і плюс – забагато зайвих шумів. наприклад, вентиляція. добре, що вона була, але вона заважала.
5. вхід в мою фанзону був один. як виявилось – вихід теж. і от уявіть – ви ловите останні акорди "енджел", останні погляди і поклони, останні феєрверки і парітє! парітє, парітє, аж поки не усвідомлюєте, що для того, щоб вийти, вам треба пхатися із тисячами таких же парящіх в один єдиний прохід, який виводить вас в... гардероб!!! а є ж люди, яким в гардероб не треба. і тут починається саме цікаве: юрбища голодних гаїтян в черзі за гуманітарною допомогою, думаю, переживали те саме.
6. він же пункт 2. гардероб. от ви прорвались до нього, бо якимось дивом правильно вгадали течію, подаєте квиточок мальчіку, а він вам говорить – вам не в це вікно. а он в те крайнє справа. думаю, далі можна не розказувати, скільки лучєй паноса цей мальчік зловив.

врешті коли я вже забрала речі, від катарсісу не залишилось і сліду. лише одна думка:
ФАШИСТИ! ВОНИ ВСІ ФАШИСТИ!
і лише рамштайн рятує від них!